ВИТОКИ - Лисянська районна організація Всеукраїнської спілки краєзнавців

Щербатюк В.М. Історія регіонів України: Лисянщина. Київ, 2002.

Щербатюк В.М.
ІСТОРІЯ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: ЛИСЯНЩИНА.
Київ: Логос, 2002. 428 с.
Бібліографія: с.415-423.

Минуле України є легендарним і незабутнім, а його дослідження - першочерговим завданням української історичної науки. Досягнути цього можна завдяки глибокому і об'єктивному вивченню мікрорегіональної історії України.
У книзі на основі архівних матеріалів, археологічних знахідок та спеціальної літератури автор відтворив історію окремого регіону Правобережної України - Лисянщини.
У праці застосовано новаторський підхід у вивченні регіональної історії України: досліджується мікрорегіон, виділений за принципом історичного об'єднання території навколо оборонного, національного, адміністративного, культурного центру, яким у всі часи було давнє українське місто Лисянка.
У книзі йде мова про найдавнішу історію краю, залишки стародавніх культур, наводяться перші писемні згадки про населені пункти краю, висвітлюсгься середньовічна історія, визвольна боротьба місцевого населення у різні періоди його історії, розвиток економіки, освіти, тією чи іншою мірою відтворюються біографії знаних в Україні та за її межами людей, уродженців досліджуваного мікрорегіону та тих, чиє ім'я пов'язане з краєм: Т. Шевченка, Ю. Тютюнника, І. Глущенка, І. Поваженка, П. Власюка, І. Шульги, Т. Черевченко та інших. Особливу увагу звернуто на історичні події XX ст; започаткування Вільного Козацтва та його розвиток, Звенигородське збройне повстання проти німецьких окупаційних військ та гетьманського уряду, захоплення більшовиками влади в українському селі, голодомори 1932 - 1933, 1947 рр., сучасні історико-політичні процеси краю тощо.
Відповідальний редактор:
О.І. Гуржій - доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії Украни НАН України, директор Всеукраїнської громадської організації "Український інститут воєнної історії".
Рецензенти:
А.М. Катренко, доктор історичних наук, професор.
М.Г. Щербак, доктор історичних наук, професор.

Рекомендовано до друку вченою радою Центру пам'яткознавства НАН України та українського товариства охорони пам'яток історії та культури, протокол № 2 від 11 червня 2001 р.

Книга надрукована завдяки сприянню земляків автора:
Миколи Олексійовича Супруна,
Анатолія Вікторовича Безуха,
Миколи Володимировича Пузиря,
Катерини Іванівни Безрідної.
Автор висловлює їм щирі слова вдячності за допомогу, за їх любов до рідного краю.

© В. М. Щербатюк, 2002-2006

Моїм батькам, бабусі, рідним,
усім землякам, хто уславив мальовничу
часточку України - Лисянщину, присвячую

ДО ЧИТАЧА

Українство здавна прагнуло до суверенної незалежної держави. Сьогодні настав час, коли українська нація має таку державу, яка в повній мірі може стати втіленням української національної ідеї.
В Україні є всі можливості, щоб у XXI ст. розпочалося піднесення національної політики, економіки, духовності. У зв'язку з цим, нинішня ситуація в державі вимагає максимального і активного залучення до політичного, соціально-економічного, культурно-освітнього процесів в Україні усіх надбань і зусиль нації, а політична влада повинна нарешті створити всі необхідні умови для піднесення добробуту громадян країни, проводити послідовну державну політику, спрямовану на збереження і відродження загальнонаціональних цінностей.
Процес українського національного відродження нерозривно передбачає розвиток культури і науки. З піднесенням їх ролі у житті суспільства зміцнюватиметься українська державність, адже з утвердженням духовних цінностей зростатиме національна свідомість і патріотизм, які сприятимуть економічній стабілізації і політичному утвердженню України.
У минулому відбувалося нещадне духовне і фізичне нищення українців. Поступово всі їх етнічні землі були захоплені сусідніми державами і перетворені на провінції, де насаджували чужорідні спосіб господарювання, культуру, мову, а згодом і віру. Незважаючи на це, український народ зберіг історичну пам'ять, свої національні традиції. Знання свого родоводу, історії рідного краю, культурних надбань предків допоможе формуванню уявлення про загальноукраїнську історичну динаміку. Тому сьогодні дуже актуальними є питання об'єктивного висвітлення регіональної історії України. Цьому значною мірою має сприяти краєзнавство. Що таке краєзнавство? Звідки його корені? Дати вичерпну відповідь на це запитання, мабуть, неможливо. Адже ще в сиву давнину, як тільки людина навчилася виражати свої захоплення від побаченого краєвиду, з'явилися перші печерні малюнки, з умінням передавати практичний досвід - примітивні схеми мешкання тварин, їх шлях до водопою тощо. В такий спосіб людина починала вивчати край, де вона жила. Поступово з інтелектуальним збагаченням людини збільшувались можливості пізнання оточуючого світу, свого минулого. З розвитком цивілізації краєзнавство охопило собою цілу систему знань, виділилося в окрему галузь науки. Сьогодні краєзнавство - це не тільки наукова сфера діяльності людини, я б ще сказав - це й значна частина емоційно-позитивної аури, яка оточує нас.
Природно-географічні умови, особливості взаємозв'язків з сусідніми територіями і народами вплинули на поділ України на окремі етнографічні зони: Середнє Подніпров'я (Наддніпрянщина), Слобожанщина, Полісся, Поділля, Волинь, Прикарпаття, Закарпаття, Південь. Історія, етнографія, фольклор цих регіонів України матиме глибше і всебічне вивчення, коли ми досліджуватимемо ці регіони за умови більш точного районування. Критеріями визначення такого районування можуть бути етнографічні, культурні, національні, географічні та інші особливості, притаманні тому чи іншому району, характерні особливості історичного розвитку, єдність певної території навколо окремого об'єднавчого центру тощо. Зокрема, у XIX ст., беручи до уваги роль краю в козацькій історії України, дослідник І. Крип'якевич у праці "З минулого Шевченкової батьківщини" говорить про Лисянщину як окремий регіон.
Книга, яку ви тримаєте в руках, присвячена історії порівняно невеликої частини Правобережної Наддніпрянщини - Лисянщині. Остання охоплює територію, яка формувалася навколо м. Лисянка, першу згадку про яке маємо з часів середньовіччя. Початки Лисянщини точно не визначені, оскільки поки що невідома дата заснування цього поселення. Остаточно не встановлено й походження назви міста. Автор припускає, що поселення отримало її від річки Лисянка, яка в далекі часи тут протікала і була притокою річки Гнилий Тікич. Якщо ця думка знайде згодом підтвердження, то виникнення Лисянщини датуватиметься більш раннім часом, оскільки, так би мовити, об'єднавчим центром формування досліджуваної території стає долина річки Лисянка та інших сусідніх річок. Тому назва "Лисянщина" має досить умовний характер, оскільки було б також логічно цю територію назвати назвами рік Гнилий Тікич, Зубря та іншими, які протікали на території сучасного селища Лисянка та поруч з ним.
У книзі читач прочитає найдавнішу історію краю, яку нам висвітлюють археологічні знахідки, залишки стародавніх культур, дізнається про перші, відомі в даний час, писемні згадки про край. Тут розповідається про середньовічну історію регіону, визвольну боротьбу місцевого населення, розвиток економіки, освіти та промислових центрів Лисянщини. Особливу увагу звернуто на історичні події XX ст., складне сьогодення.
Незважаючи на те, що окремі події з історії Лисянщини згадувались в творах вчених різного покоління [1], літераторів і поетів [2], мандрівників [З], досліджувались сучасними науковцями та краєзнавцями [4], журналістами, передавались з уст в уста місцевими жителями, історія Лисянщини та її висвітлення все ж залишалися неповними. Визріла необхідність детального вивчення історії регіону і створення окремої фундаментальної праці про минуле краю.
Значну роль у популяризації історії досліджуваної місцевості відіграли лисянські районні газети "Червоний Жовтень", яку в 1991 р. переіменували в "Лисянщину", та "Понад Тікичем", а також заснований на початку 2000 р. лисянський журнал "Добридень". На їх сторінках періодично друкуються історичні дослідження. Зокрема, лисянський краєзнавець І. Безвершенко приділив увагу дослідженню краю часів татаро-монгольського нашестя [5], наукові розвідки члена спілки журналістів України, краєзнавця М Лубка розкривали історичні постаті Лисянки та події, які відбувалися в давньому місті [6], славні подвиги козаків в часи Хмельниччини описав краєзнавець М. Пономаренко [7]. На окремих подіях XVII - XVIII ст. зупинявся в своїх працях вчитель із с. Бужанка В .Чирва та краєзнавець Р. Павленко [8], згаданий вище І. Безвершенко приділив увагу перебуванню Т.Г. Шевченка на Лисянщині [9]. Твори Тараса Шевченка як пам'ятники археології розкрили науковий співробітник Національного історико-культурного заповідника "Чигирин" О. Білецька та старший науковий співробітник археологічної інспекції Черкаської облдержадміністрації В. Нерода [10], долю репресованого вчителя з Лисянки П. Артеменка висвітлили Н. Теліженко та Н. Гаврилюк [11]. Окремі події національно-визвольних змагань та сталінських репресій на території Лисянщини дослідили журналіст Л. Хмельковський та краєзнавець О. Беззубець [12]. З публікації А. Верхогляда ми дізнаємось про події другої світової війни в цьому регіоні та відважних героїв, які визволяли Лисянську землю від фашистів [13]. Спогади командира колишнього 281-го гвардійського стрілецького полку О. Рукавцова та учасника боїв П. Лавріненка повертали нас до подій визволення краю 1944 р. [14]. Про створення Погибляцького Народного музею Лисянського району, його експозиції на сторінках районної преси поділився спогадами засновник цього музею О. Вдовиченко [15], події краю в різні періоди її історії висвітлювали матеріали працівників районною музею [16]. Неодноразово сторінки історії Лисянщини доповнювали статті журналіста місцевої районної газети Н. Гаврилюк [17]. Однак, всі ці матеріали носили епізодичний характер, і не завжди були суто науковими.
З 1996 р. минуле Лисянщини активно почали вивчати працівники Лисянського районного історичного музею і краєзнавці які заснували на сторінках районної газети наукову рубрику, де періодично друкували свої праці.
Перша книга з історії краю вийшла з друку у 1997 р. [18]. Однак, вона не відтворювала повної картини розвитку краю, значна частина подій була досліджена пізніше і увійшла в книгу, яку ви тримаєте перед собою.
Періодично, за підтримки селищного голови М. Пузиря, керівників підприємств та організацій М. Ястремського, Т. Теліженко, доктора історичних наук М. Бушина та інших, Лисянський історичний райдержмузей видавав з друку поетичні збірки [19] та історичні праці [20].
Логічною подією в процесі дослідження історії краю стала науково-практична конференція у Лисянці, яка відбулася 4 та 5 вересня 1998 р. і була присвячена історії селища та вирішенню проблем краєзнавства в регіоні [21]. По її закінченні в місцевій пресі з'явилися нові дослідження минувшини краю [22] учасників конференції, а в червні 1999 р. матеріали конференції вийшли з друку окремою книгою [23].
В останні роки розвідки з історії Лисянщини своїми публікаціями сягнули далеко за межі районної преси. Так, у варвинській газеті "Радянське життя" Чернігівської області публікувалися історичні праці, які розкривали взаємозв'язок історії двох куточків України - Лисянщини та Варвинщини [24]. Науковці Лисянського історичного райдержмузею на сторінках Варвинської районної преси вміщували також матеріали з історії Чернігівщини [25]. З цією метою на її сторінках влітку 1998р. була утворена наукова рубрика згаданого музею - "Із скарбниці української історії" [26]. Цей факт говорить про широту досліджень краєзнавців Лисянщини наприкінці 1990-х рр.
У 1998 р. з друку вийшов сьомий випуск збірки наукових статей науково-дослідного центру "Часи козацькі", Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, центру пам'ятникознавства НАН України та УТОПІК. На їх сторінках були опубліковані матеріали з історії козацтва Лисянщини та козацько-селянських рухів у краї [27].
Наприкінці 1998 р. у Полтаві з друку вийшла книга М Лубка "Знаменитий і многолюдний град", яка висвітлила минуле містечка Лисянка [28]. Кількість використаних архівних джерел, опублікованих документів, історичних досліджень на сторінках книги свідчать про той великий об'єм роботи, який довелося зробити автору. Частина матеріалів Центрального державного історичного архіву (далі ЦДІА), Київського обласного державного архіву (КОДА), Черкаського обласного державного архіву (ЧОДА) та інші вперше були введені до наукового обігу. Книга може бути використана як навчальний посібник у вивченні місцевої історії.
Однак, праця М. Лубка має ряд неточностей. Зокрема, 1829 р. померла не дружина Моржковського, як твердить вчений, а його дочка Іанора, яка і була власницею Лисянського маєтку. Далі автор вірно серед власників маєтку називає Вільгельма Радзивілла, але зазначає, що він - син Сесілії Радзивілл. Але ж матеріали ЦДІА [29] твердять, що в середині 50-х рр. XIX ст. С. Радзивілл померла і власником Лисянського маєтку став її племінник князь В.А. Радзивілл. Також М. Лубко не називає, що в 1799 р. містечко Лисянка належало князю Яблоновському [30] тощо. Книга набула б більшої наукової ваги, коли б окремі події історії Лисянки XVIII-XIX ст. були висвітлені автором більш докладно. Одночасно автор розповідь про Лисянку доводить до початку XX ст. Далі в книзі він подає лише окремі епізоди подальшої Лисянської історії. Таким чином, з праці випадають бурхливі події XX ст., які є невід'ємною і складовою частиною історії давнього українського міста Лисянки. Проте ці недоліки не применшують наукову вагу книги, вона є найповнішим дослідженням історії Лисянки.
В наукових творах про минуле краю було добре висвітлено гайдамацький рух, певною мірою розкрито історію козацтва, події Руїни, епізодично показано розвиток регіону в XIX ст., навчання Т. Шевченка у лисянського дяка Єфрема, голодомор 1932-1933 рр., більш широко - Корсунь-Шевченківську операцію 1944 р. на території Лисянщини. Малодослідженими залишалися найдавніша історія Лисянщини, сталінські репресії, події після другої світової війни, період після 1991 р. Характерною особливістю праць з історії регіону було те, що дослідження стосувалися переважно центру краю -містечка Лисянка, а минуле окремих населених пунктів залишалось практично недослідженим. Цей недолік автор намагався надолужити у своїй книзі. Значні надії на широке дослідження найдавнішої історії Лисянщини нині пов'язуються з розпочатими експедиціями археологічної інспекції Черкаської обласної державної адміністрації, які в 2001 р. очолив черкаський дослідник Олександр Назаров, та місцевих краєзнавців О. Березовського і Р. Павленка, які безпосередньо співпрацюють із членами експедицій.
Мета дослідження - висвітлити, наскільки це можливо, історію краю, донести до читача матеріал в доступній формі. Праця поділена на окремі, в хронологічній послідовності, статті, кожна з яких може бути окремим дослідженням. В кінці книги подаються основні події, додатки зі значною кількістю документів, які друкуються мовою оригіналу зі збереженням мовно-стилістичних особливостей, покажчики імен та населених пунктів.
Цією працею автор започатковує серію "Історія регіонів України" і досліджує Лисянщину, яку виділив у окремий регіон за принципом об'єднання територій навколо центру - давнього українського міста Лисянки.
Поданий у книзі матеріал не вичерпує даної теми: за давністю подій окремі моменти історії регіону відтворені не повною мірою. Проте, ми вважаємо, що і в такому обсязі книга становитиме значний інтерес для дослідження і вивчення регіональної історії України. Особливо важливою буде книга для мешканців території, яка здавна прилягала до міста Лисянка, жителів сучасного Лисянського району Черкаської області. Автор сподівається, що майбутні дослідники, які продовжать вивчення історії Лисянщини, відкриють нові незвідані сторінки минувшини краю.
Автор вдячний усім, хто надав посильну допомогу і сприяв появі на світ цієї книги.

Примітка: у дужках подана нумерація посилань

Книгу можна придбати:

м.Київ, магазин "Наукова думка" (вул.Грушевського, 4), тел.228-06-96
м.Київ, магазин "Сяйво" (вул. ...), тел.224-00-01
м.Київ, магазин "Знання" (вул.Хрещитик, 44), тел.224-82-19
м.Київ, магазин "Академкнига" (вул.Б.Хмельницького), тел.224-51-42
м.Київ, магазин "Академкнига" (вул. ...), тел.212-34-72
м.Київ, магазин "Дніпро" (вул.Володимирська, 42), тел.224-92-40
м.Черкаси, музей "Кобзар" (вул.Байди-Вишневецького, 37), тел.(0472)45-52-11
м.Звенигородка, магазин "Книга" (вул.Енгельса, 135)
м.Лисянка, магазин "Каштан" (пл.Миру, 22), тел.(04749)6-21-83

Книгу можна замовити за телефоном: (04749)6-10-76, 6-21-76.

на сторінку
ОКРЕМІ ПРАЦІ

повернутися на головну сторінку